|
|
 |
В категории материалов: 16
Показано материалов: 11-16 |
Страницы: « 1 2 |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Довго повзтиме горами ніч,
Спустить на землю своє покривало.
Кинувши оком на те, що украла,
Скине тягар зі стомлених пліч. |
Бісером розсипались в полі непокошенім... |
“Твiр за Лесею Українкою”
Як раптом десь далеко на серед хмар
З*являється видіння серцю миле,
сміється тінь нічних заграв.....
|
Капає слово з душі на папір,
Це серця мого невидимий слід,
На жаль не цінують цей ніжності твір,
Шукають красу на байдужому склі.
|
Снилось мне,
Неожиданно выпал снег,
В мире наступили тишина и свет,
Свет и тишина, покой и белый снег.
Жаль, что это только снилось мне.
Снилось мне,
По притихшему городу,
Проплывает медленное облако,
Облако покоя в светлом городе.
Жаль, что это только снилось мне.
И теперь, наяву, я живу и не живу,
Сохранить пытаясь тишину.
Но приходит за мной
Сумасшедший день земной
И меня уводит за собой.
Снилось мне,
Что впервые за много лет,
Счастье, почему-то, улыбнулось мне,
Призрачное счастье в суматохе лет
Жаль, что это только снилось мне.
Снилось мне,
Что печали кончаются,
Люди одинокие встречаются.
Встретятся, молчат и улыбаются
Жаль, что это только снилось мне,
Жаль ... |
Ну от і явилася, сволота.
Як завжди добра, ніжна, магнітна і заколисуюча.
тільки мене ти не готуєш до зимової сплячки.Навпаки - все зсередини вилазить наверх..
/Эй жители неба,кто на дне еще не был
Не пройдя преисподни вам не выстроить рай
Эй жители дна,гром смеется над вами
Чтоб быть с ним на равных
Есть один путь - НАВЕРХ/ і утворюється кокон спогадів.кокон внутрішньої мене /нутрощами наверх/ Незрозумілої, розмитої.
Ти перетворюєш мене в жінку з тоо біснуватого, агресивного створіння з параноїдально-суїцидальними аксесуарами.
кожен раз я згадую тебе 2 роки тому. трагічно це чи позитивно- ще досі не розберуся.
/ТО ЛИ птицы летят перелетные
ТО ЛИ крысы бегут с корабля/
за тисячі трильйонів секунд відчуваю тебе. з тобою з*являється відчуття, що все буде добре.
ти несеш з собою спокій. Чи ступор.
/ Встань, встань, в проеме двери,
как МЕДНОЕ ИЗВАЯНИЕ,
как бронзовое распятие..
встань, встань проеме двери/
І згадую. А колись, коли ти прийшла, я так сумувала за літом
/Кто-то здесь, А ЛЕТА НЕТ Небо больше не вернет Крыши, музыку, веселье, Кухни, сказки и безделье: Порванные кеды Философские беседы Истрепанные джинсы Разбросанные мысли/ І в тому сумі полюбила тебе.
Ти- це коли всі матеріальні, фінансові і життєві сутності залишаються осторонь.
і є лиш відчуття, неясна розмита усвідомленість чогось.
Ніби розтікаєшся у повітрі енною кількістю атомів.
Отаке дурнувате щастя. В тобі я можу перетворитися на генія, навіть на поета, письменника і навіть музиканта.
/Мой друг художник и поэт в дождливый вечер на стекле
Мою любовь нарисовал, открыв мне чудо на земле./ Ніхто чомусь не може вже 2-й рік розділити тебе зі мною.
А якщо й так- то лише на короткі і веселі миті.
Ходжу-сиджу-стою-їду і відчуваю свою дурнуватість.
Якусь дивну відмінність від усіх.
Може, в тоіб я сходжу з розуму.
Хм.
/Какой прекрасный день, ля-ля,
какой прекрасный день, ля-ля,
Какой прекрасный я
и песенка моя../
Всім пофіг.
Добре-погано.
Погано-добре.
Напевно, це добре.
Було б.
Якби всім було пофіг.
/А мне все ПООХУУУЙ..я сделан из мя-ааа-сааа/
Хочу в парк.
Збирати листя.
/ Я пинал по скверу ЗОЛОТЫЕ ЛИСТЬЯ/
Але назад не хочу. Але хочу. Але нікому про то не скажу. І собі.
Це сум за собою в тобі тоді.
За світлими відчуттями, як були розділені.
/И теперь, наяву, я ЖИВУ и НЕ ЖИВУ, Сохранить пытаясь тишину. /
...І вести довгі діалоги з собою.
Можливо, підсвідомо спеціально звільняю для цього простір і час.
ХЗ
А люди ображаються. Пхе, дурні.
Варто на них зважати - у їхньому ж світі живу.
|
|
|
|
|
