Капає слово з душі на папір,

Це серця мого невидимий слід,

На жаль не цінують цей ніжності твір,

Шукають красу на байдужому склі.

Падає день із неба на лід,

Це їх досконалий жорстокий шедевр.

Шукають чогось на холодному склі,

І бачать той день на льоду, який вмер.

Для них гарне те, що давно відцвіло,

Що душі їх мертві не втішить життям.

У світі чужому, де всі живемо,

Судилось такими стати і нам.