“Твiр за Лесею Українкою”                

Як раптом десь далеко на серед хмар

З*являється видіння серцю миле,

сміється тінь нічних заграв,

тихенько сонце прокидається ліниве,

казково так любов співає,

духмяним ароматом диких трав

ця пісня лісова лунає,

 мов чарівник її з билинок склав.

Блищить росинками це Мавчине кохання,

таке прекрасне, чисте і дзвінке,

воно родилось в лісі на світанні,

в берези вплетене вінки.

Злі люди пісню цю розбили,

порвавши ніжності вінець,

але кохання їхнього не вбили,

не розтоптали музику сердець.

Кохання житиме навічно ,

ще вільний дух його не вмер,

і вітер понесе зустрічний

відлуння пісні до озер.

Не раз це ехо дарувало

кохання лиш примарний смак,

хоч як би щиро не бажала,

я б не могла  любити так.