Старі конверти з-під пилюки

Здіймають очі на перо безруке,

                Благаючи заповнити рядки порожні...

І гірко фото на столі зітхають

Про них вже більше не згадають-

                Зі всіх облич забутий кожен...

Та мертве дзеркало в кімнаті

І неживі шматки його строкаті-

                Йому вже не зібрати своїх скалок...

Тут все прокляте вічним сном,

З всього живого під сліпим вікном

                Жевріє тільки одинокий недопалок...