Дістань собі зірку  високого неба,

Де день свій політ кожен раз починав.

Її сяйний слід між  крил Андромеди

Для себе як символ кохання постав.

Тобі я і відьма й живильна криничка

Цілинна даль, невсяжна для комет

Для мене ж ти тільки пагубна звичка ,

Забута тінь в диму від сигарет.

Не знайдеш ту зірку в глибокому небі,

Там день свій політ схоронив, ти ж шукав

Мій згублений слід в теренах Андромеди.

Для себе любов як пам’ять зостав.