Я є лиш тут, між смертю і життям злощасним,

                               і виходу шукать немає сил.

                               Як добре - десь є ти і ти не гаснеш,

                               літаєш вільно, хоч і без крил.

                               Десь двоє нас. Блукаємо по світу,

                               шукаємо чогось, не знаючи себе.

                               Женусь за ароматом папороті квіту,

                               і…може там знайду тебе?

                               Є лиш примара щастя непрозора,

                               переді мною ще ніколи не з’являвся ти.

                               І губиться мій крик в безмежжі неозорім,

                               й з нізвідки мовчки йдуть твої листи.

                               Я є лише в твоїх таємних снах чудових,

                               де мрії папороттю пахнуть і цвітуть.

                               З тобою разом на листочках паперових…

                               Як жаль, що тут…Що тільки тут…