Звучи струна, дзвени печаль, рясними й щирими слізьми

Зломи терпіння тверду сталь, розплав важкі замки пітьми.

Серце ридай, кричи душе, пробий у світлий день дорогу,

Знайди отруйного ножа, що оселив в тобі тривогу..

Зжени усе-і добре і погане- зі свого нового лиця,

Нехай чудова мить настане, коли почнеться знов твоє життя.

          Моє..?

Моє ж пролетить стрімголов,

Фрагмент із німого кіно,

Прудке й метушливе, воно

Ніколи не вернеться знов..

Життя залишиться одним

У неба ридать на плечі.

Згубивши від щастя ключі,

І я полечу разом з ним…

На долі безсмертнім крилі

Я знов приголублю його…

Тебе ж залишу одного,

Покину внизу на Землі…