від 6.02.2003

                І весь зломився світ

                У точці зіткнення з тобою.

                Серед величної лютневої зими

                Запахло легковажною весною.

                Де місяць на грайливому коні

                Розсипав жвавий сніг останній,

                Зосталися проекції у білому вині –

                Шматочки льоду у калюжах ранніх.

                І геть усюди на землі

                Блищать з дзеркал небесні очі,

                Так невмолимо схожі на твої,

                Від погляду яких душа муркоче.

                Класичну зиму й мирний сон

                Зухвало ти украв у мене,

Наповнивши старенький телефон

Весняним голосом натхнення.