я думала про осінь в нас тут дощить трошки от і я їхала і півгодини дивилася у вікно і помічала всі ці жовті, гарячі, червоні, бордові, кров*яні, пляшкові цятки над дорогою чи вглибині дороги. як невдале мілірування на волоссі
і так тепло воно було всередині, там, за вікном. і я подумала, що незалежно від хорошої роботи, більш менш нормальних стосунків вдома, незалежно від хороших компаній і моментів отого химерного мимолітного щастя, незалежно від внутрішньої музи і хорошого сексу...
все-таки інколи не вистачає простого людського тепла
